5 квітня в Ренійському НВК сталася значна довгоочікувана подія — прем’єра вистави «Наталка Полтавка» за невмирущою п’єсою Івана Котляревського.

Любителі театру були приємно вражені майстерною, переконливою грою артистів — учасників театрального колективу «Соняшник» Обласного центру національних культур в Ренійському районі під керівництвом Галини Дюріс.  

Катерина Татарчук у ролі Наталки зуміла розчулити глядачів щирістю чистого і вірного дівочого кохання. Ми переживали разом із нею біль від розлуки з коханим Петром, співчували їй, коли, всупереч голосу серця, погодилася стати дружиною возного Тетерваковського, щоб догодити матері. Раділи силі її характеру, коли відмовилася бути з возним, дізнавшись, що Петро повернувся. Катерина зуміла відтворити усі складні переживання своєї героїні і донести їх до глядачів, що під силу лише найталановитішим акторам.

Пан возний глядачам, на відміну від Наталки, відразу сподобався. Олексій Бойко нас переконав у справжньому коханні свого героя до простої дівчини Наталки, ставився до неї дуже чемно, хоч і важко було йому передати свої почуття тою спотвореною канцеляризмами мовою, якою він звик користуватися. А як возний умовляв виборного Макогоненка замовити за нього словечко! Будь-хто погодився б йому допомогти!

Виборний таки взявся зарадити горю закоханого Тетерваковського. Максим Іванченко діяв розсудливо, поводився статечно, чим викликав повагу і захоплення глядачів. І Горпину Терпилиху довго вмовляти йому не довелося — радо, без вагань погодилася Ірина Дергачова віддати дочку заміж за багатого пана. Її сльози зламали опір норовливої дочки.

Але Наталка все ж таки — щаслива героїня. Микола (Костянтин Куртєв) приніс їй радісну звістку від Петра — Олексія Науменка. Хвилююча зустріч Наталки і Петра викликала бурю емоцій у залі. Возний, вражений силою почуттів закоханих, відмовився від Наталки. Щасливі молоді, за українським звичаєм, запросили нас на весілля. І таки захотілося погуляти на тому весіллі.

Театральне мистецтво важко переоцінити за силою впливу на емоційну сферу людини. Вже багато століть «Наталка Полтавка» не сходить зі сцен найкращих українських театрів.

Як добре, що Галині Михайлівні Дюріс вистачило снаги, таланту і терпіння втілити у життя ще одну постановку цієї п’єси у нашій школі. У перші роки незалежності України Галина Михайлівна  вже ставила цю п’єсу, в якій тоді взяли участь учителі та учні школи. Ірина Дергачова зізналася, що важко було грати Терпилиху, коли дізналася, що у залі присутня вчителька, яка багато років тому на цій сцені зіграла вже Терпилиху — Світлана Тарасівна Зелененко. А виборного тоді зіграв Сергій Павлович Міхряков. Ось такі у нас талановиті учителі.

І знову  на сцені школи — «Наталка Полтавка»! Хай живе театральне мистецтво!

Наталя Миколаївна Кічук,

вчитель української мови та літератури